Волинянин Дмитро Киричук, щоб захищати Україну від окупантів, взяв кредити та купив усе необхідне. Хотів служити разом із товаришем у добровольчому батальйоні.
Чоловік поділився спогадами із кореспондентами Суспільне.Волинь.
Дмитро Киричук шість разів ходив до військкомату, щоб його взяли добровольцем на війну та чоловіку казали, що там все швидко вирішиться та нікуди йти не потрібно. До війни чоловік 11 років працював на шахті у Нововолинську. Перший досвід захисту держави, отримав у часи Майдану.
З сьомої спроби, після боїв під Волновахою, Дмитра взяли у добровольчий батальйон. Служити із другом не вийшло, бо прийшла звістка про смерть Сергія у боях під Іловайськом. Поховавши друга, Дмитро поїхав служити у Дебальцеве.
З Дебальцевого, привіз із собою біль, досвід і – кошеня, яке покинули люди, втікаючи від обстрілів. Нині кіт живе в родині Дмитра Киричука. Він постійно ходить за чоловіком, спить із ним.
Служив чоловік у складі добровольчого батальйону з 2014-го до 2016-го років. Потім добровольчі батальйони перевели в склад збройних сил України. Чоловік пройшов курс перепідготовки офіцерів, став командиром взводу.
Забути про війну допомагає дружина Катерина та двоє діток. А ще життя в селі: господарство, худоба, городи. Часу депресувати і заглиблюватись у спогади про війну не має, – каже Дмитро Киричук.
Дмитро Киричук кілька років займається об’єднанням ветеранів-атовців і членів їх сімей. Зараз у спілці, яку створили два роки тому, 97 учасників бойових дій, матері загиблих воїнів Поромівської територіальної громади.
Атовець займається молодіжними програмами. В громаді – кілька місяців тому створили музичний гурт. Так і відволікається від важких думок, – каже Дмитро, – співають і радіють.
